Історія закладу освіти

Історія школи

Ще в панські часи була школа, де навчалися діти кріпаків та

двоповерхове приміщення лише для панських дітей.

Після Жовтневого перевороту у ній відкрили клуб. Коли на

території села відбувались військові дії в період війни 1941-1945р.р.,

приміщення було зруйноване під час бомбандирування.

Після війни початкова школа почала працювати в с. Нерубаївка.

В 1952 році відбулось відкриття нової школи, спорудженої за

рахунок коштів колгоспу ім. Ворошилова та Рівненського відділу освіти.

Директором школи був Чинченко Павло Якович. В 1955 році директором

стає Котляров Іван Антонович, а 1956 – Кондратенко Федір Савелійович.

- 1966 – 1970 р.р. – Митрофаненко Паша Михайлівна

- 1970 – 1986 р.р. – Литвиненко Віталій Семенович

- 1986 – 1990 р.р. – Демченко Сергій Владиславійович

- 1990 – 2012 р.р. – Яковенко Валентина Миколаївна

- З 2012р. – Рубан Віталій Григорович

-

До школи ведуть стежки.

І до улюблених учителів також.

З фотографій вони випромінюють молодість. Бо для учнів своїх залишились

молодими назавжди. Впродовж багатьох років несли вони мудре і вічне в дитячі

душі, вчили жити в злагоді з собою, були для дітей мудрими наставниками і

щирими друзями.

Віталій Семенович Литвиненко. На жаль, нині покійний. Це була людина великої душі. Нелегкий шлях довелося пройти йому, але, куди б не закинула його доля, виявляв найкращі людські якості. Народився він 8 лютого 1928 року в селі Красносілка Олександрівського району Кіровоградської області. В цьому селі закінчив і школу. Серед дітей вирізнявся великим працелюбством, Потім служба в лавах армії. Про військову службу згадував часто як про школу духу і мужніння. Саме під час виконання військового обов’язку і прийшло переконання навчатись. В місті Дніпропетровську була тоді вища партійна школа. Туди й вступив на навчання. Розумів, професіоналом можна стати лише тоді, коли до кінця осягнеш таємниці наук, зрозумієш їх суть. Тому в начання вкладав душу.Довгий час працював на комсомольській роботі, очолював сільськогосподарські підрозділи. Та стежки вели до школи. З 1965 року Віталій Семенович незмінний директор Семенастівської школи. На протязі двадцяти років його мудрість полонила серця юних, змушує працювати їх розум. Його учні стверджують, що уроки історії були дуже цікавими і змістовними. Учитель відкривав перед ними строкату сторінку давнини , захоплено вів їх у невідомі таємниці минулого. Світлу пам’ять про Віталія Семеновича бережуть жителі села, ті, що були його учнями, і ті, кому випало щастя працювати з цією обдарованою людиною.

Поряд зі своїм чоловіком на педагогічній ниві була його дружина

Литвиненко Раїса Йосипівна. Народилася вона 19 грудня 1929 року в селі

Новомиколаївка Рівнянського району Кіровоградської області. Лише закінчивши

школу, починає свій педагогічний шлях. Спочатку старшою піонервожатою. Згодом закінчує навчання в Одеському педагогічному інституті, працює вчителем. З 1961 року в Семенастівській школі. Закохана в свою справу, вона виховує в своїх учнях почуття відповідальності, любов до праці, повагу до інших людей. Її учні згадують Раїсу Йосипівну як щиру, гарну людину, талановитого вчителя. Правду говорять, хто сіє зерно, в того воно проростає. Учитель в душах дітей засіває зерна любові, яку знищити не здатен ніхто.

Багато гарних вчителів працювало у стінах нашої школи. Всі вони – духовне начало, яке пронесуть через віки їхні вихованці. Хочеться згадати добрим словом

Андріященко Надію Євтихівну

Митрофаненко Варвару Петрівну

Кутюк Віру Аполонівну

Іщенко Пашу Михайлівну

Микитенко Лідію Іванівну

Кривченко Ніну Володимирівну

Кондратенко Федіра Савелійовича

Кондратенко Марію Савелівну

Чижова Івана Степановича

Ружанського Анатолія Олександровича

Рубахіна Івана Федоровича

Іванова Володимира Павловича

Демченко Ольгу Михайлівну

Мазура Сергія Григоровича

Литвиненко Олену Анатоліївну

Сагуру Ларису Іванівну

Островерхого Олександра Миколайовича

Островерхого Генадія Миколайовича

Сидоренка Сергія Івановича

Повар Валентину Іванівну

Петрова Андрія Миколайовича

Яковенко Валентину Миколаївну

Дорчинець Катерину Володимирівну

Дорчинець Олену Юріївну

Чорного Сергія Олександровича

Чорну Маргариту Станіславівну

Сидоряк Валентину Дмитрівну

Мудру Катерину Станіславівну

Сидоряк Оксану Миколаївну

Сидоряк Ларису Сергіївну

Ловренюк Вікторію Олександрівну

Зуй Марину Михайлівну

Смаровоз Надію Володимирівну

Москаленко Вікторію Сергіївну

Діхтяренко Ірину Петрівну

Смаровоза Леоніда Васильовича

Гібаленка Володимира Славійовича

По нашій неньці-землі розкидала їх доля. Декого вже немає в живих. Але їх пам”ятають і люблять їхні учні, дякують за мудрі настанови, за житейську щирість.

Стоїть на узбіччі села Семенастівська школа. З усіх боків огортають її вітри. Зустрічає вона весни і зими разом зі своїми учнями, Шанує свою історію, яскравою сторінкою якої є ті, хто перегорнув у ній свій останній листок, щоб залишитись у вічності. Хто відійшов,але залишився. Бо був творцем, був носієм знань. Роздував у дитячих душах вогонь мудрості і бажання пізнати світ. І нічого , що в багатьох сьогодні в косах сивина. В серцях же щомиті спалахує учительський вогонь.

Кiлькiсть переглядiв: 126

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.